БЕСПЛАТНАЯ
онлайн консультация
Estonia: +372 55 99 1403
Russia: +7 918 345 6737
Ukraine: +38 044 222 7081
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.04.07р. | Справа № А23/209(17/47) |
За позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідач-1: Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Нікополь, Дніпропетровської області
відповідач-2: Приватного підприємства "Металококс IV", м. Дніпропетровськ (правонаступник Приватного підприємства "Металопром", м. Маріуполь, Донецької області)
про визнання недійсним договору та стягнення 7265 грн. 68 коп.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Дядик К.О. - дов. від 11.01.07, №325/10/10-029, старший держподатінспектор
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ звернулася до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору комісії № 32/09 від 30.09.03 укладеного між Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Приватним підприємством "Металопром", правонаступником якого є Приватне підприємство "Металококс IV".
17.02.06 господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 17/47, за результатами якого винесено рішення від 06.04.06, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.07 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.06 по справі № 17/47 скасовані. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області зі стадії прийняття позовної заяви.
10.04.07 судом винесено ухвалу про прийняття справи до провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комітентом за договором – відповідачем-1 обраний неналежний контрагент, що призвело до укладення відповідачем-2 зовнішньоекономічного контракту з фірмою нерезидентом "R.S.N & F. LLC". Зовнішньоекономічний контракт не відповідає вимогам Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а саме: не містить найменування установчих документів, якими керувався генеральний менеджер фірми-нерезидента. Крім того, відповідач-2 не пересвідчився у компетенції представника фірми-нерезидента, не перевірив відомості щодо наявності філіалу в Естонії, не переконався у наявності повноважень (ліцензії) у перевізника на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Дані вантажно-митних декларацій, оформлених на продаж за зовнішньоекономічними контрактами, не відповідають дійсності стосовно одержувача (імпортера). У міжнародних товарно-транспортних накладних відсутні відомості про вантажоодержувача і про отримання товару, що свідчить про те, що товар вантажоодержувачем отримано не було. Відповідач-2 не переконався у наявності повноважень (ліцензії) у перевізника на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом; під час митного оформлення товарів не подав відповідний дозвіл чи висновок Держекспортконтролю.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що спірний договір комісії, а також зовнішньоекономічні контракти, укладені на його виконання, виконані в повному обсязі, що не заперечується позивачем; твердження позивача про необачність відповідача-1 при обранні контрагента за спірним договором, про призупинення діяльності фірми-нерезидента внаслідок порушення податкового законодавства, про відсутність ліцензії у перевізників не підтверджується належними і допустимими доказами; у позовній заяві не зазначено, в чому конкретно полягає умисел відповідачів на укладення договору комісії як угоди, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що позивач не довів, що оскаржуваною угодою порушуються інтереси держави і суспільства у галузі оподаткування, а також не надав належних і допустимих доказів спрямованості умислу відповідачів на укриття від оподаткування прибутку і доходів; документи, надані позивачем у матеріали справи, не спростовують факту вивезення (експортування) товару за межі митної території України і не можуть свідчити про відсутність у відповідача-1 права на застосування нульової ставки ПДВ; листи УМВС України від 15.03.05 і НЦБ Інтерполу МВС України від 01.10.04 не є належними доказами.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі. Про час і міс це судового засідання відповідачі повідомлені судом належним чином.
Від відповідача-1 надійшло клопотання за допомогою факсимільного зв'язку, в якому він просить перенести розгляд справи на біль пізніший термін у зв'язку з хворобою представника відповідача-1. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 через неподання відповідних документів в підтвердження викладених в клопотанні обставин.
Суд вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню спору. Справа розглядається за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
30.09.03 між відповідачем-1 і відповідачем-2 укладений договір комісії № 32/09, відповідно до якого відповідач-1 доручає, а відповідач-2 зобов’язується за дорученням відповідача-1 за винагороду вчинити від свого імені та за рахунок відповідача-1 юридично значимі дії, а саме: здійснювати реалізацію нерезидентам товарів, належних відповідачеві-1, укладати договори купівлі-продажу, підписувати їх тощо;
Відповідно до п. 5.3 договору комісії комісійна винагорода і винагорода за делькредере складає 1000,00 грн. за кожну партію реалізованого товару (в т.ч. ПДВ).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 24.11.03 до спірного договору комісії за здійснення угоди відповідачем-2 з реалізації товару відповідача-1, прийнятого за актом приймання-передачі 30.09.03 на експорт, комісійна винагорода і винагорода за делькредере по вказаній угоді складає 2067,00 грн. з урахуванням ПДВ.
На виконання договору комісії № 32/09 від 30.09.03 відповідачем-2 укладені з фірмою-нерезидентом "R.S.N. & F. LLC", WYOMING, USA зовнішньоекономічні контракти № 38/10 від 27.10.03 та № 44/10 від 20.11.03. Згідно умов вказаних контрактів відповідач-2 від імені та за рахунок відповідача-1 здійснив вивезення за межі митної території України товар (труби) загальної вартістю 1890866,23 грн. (1142614,14 + 748252,09), що підтверджується вантажно-митними деклараціями №70301/3/104574 від 31.10.03, №70301/3/105121 від 28.11.03, міжнародними товарно-транспортними накладними, податковими накладними № 637 від 29.12.03, № 685 від 30.01.04. Факт вивезення товару за межі митної території України і отримання валютної виручки на рахунок відповідача-2 у повному обсязі не заперечується позивачем і підтверджується довідками КБ "Приватбанк" від 17.11.03, 13.01.04.
На підставі звітів комісіонера складені акти виконаних робіт від 24.11.03, 30.12.03 про виконання відповідачами умов договору комісії. Платіжними дорученнями № 43 від 16.01.04 на суму 2811,23 грн., № 1503 від 04.12.03 на суму 4454,45 грн. відповідачем-1 здійснена оплата комісійних послуг відповідачу-2.
Перерахування відповідачем-2 отриманих від нерезидента грошових коштів відповідачу-1 відповідно до умов договору комісії підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Як вбачається з листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.11.04, "R.S.N. & F. LLC" є філією компанії Light Investment Co, яка офіційно зареєстрована в штаті Делавар, США, а її філія —"R.S.N. & F.LLC" офіційно зареєстрована податковим департаментом Естонської Республіки та має юридичну адресу: 13911, м. Таллін, Ліннамяє,45/53.
Згідно з листом № 59/11 від 24.09.04 власник компанії Light Investment Co повідомив, що в листопаді 1999 року відбулось злиття компанії Light Investment Co і "R.S.N. & F. LLC", в результаті чого всі філії, окрім Естонської були реорганізовані.
Відповідно до Статуту філії "R.S.N. & F. LLC", м. Таллін, затвердженого рішенням власників компанії Light Investment Co та компанії "R.S.N. & F. LLC" № 1/38 від 20.07.99, метою філії є торгівля, комерційна, посередницька і інші види діяльності.
Згідно з листом контролюючих органів Естонії від 11.03.04 №11.2-10/94-1 філія фірми "R.S.N. & F. LLC" в Естонії за адресою м. Таллін, Ліннамяє, 45/53 не зареєстрована, з допиту Р.Ф. Рвачева виявляється, що він відкрив від імені фірми розрахунковий рахунок та підтвердив, що у майбутньому філіал дійсно буде зареєстрований в Естонії.
Відповідно до відповіді ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" № Д/397 від 24.03.06 продукція, експортована на виконання оскаржуваного договору комісії, не відноситься до продукції подвійного призначення.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності з п.п. 1, 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями.
Враховуючи, що позивач просить визнати недійсним договір комісії, укладений 30.09.03, і при цьому стверджує, що відповідачі мали умисел, спрямований проти інтересів держави і суспільства на дату укладання договору, господарський суд вважає за необхідне вирішувати спір, керуючись Цивільним кодексом УРСР, як нормативно-правовим актом, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а не за ГК України.
У відповідності зі ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
При цьому необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є саме її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Нормами діючого на момент укладення спірного договору Закону України "Про підприємництво" закріплений принцип свободи підприємницької діяльності, який полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Установчими документами відповідачів (Статутами) останнім надано право укладати будь-які цивільно-правові угоди (контракти, договори), зокрема угоди купівлі-продажу, доручення, комісії.
Товар, переданий відповідачем-1 на комісію, не обмежений законодавчо в обороті, не має будь-яких обмежень щодо його відчуження, в тому числі нерезиденту.
Встановлення певних умов, за наявності яких суб’єкт підприємницької діяльності може укладати такі види договорів як договір комісії, не передбачено вимогами діючого законодавства, визначення покупцем товару договором комісії саме нерезидента правовим нормами не обмежено.
Питання щодо виконання договору комісії, умови зовнішньоекономічних контрактів, укладених комісіонером (відповідачем-2) на виконання договору комісії № 32/09 від 30.09.03, не впливають на законність та правомірність оскаржуваного договору комісії. За загальними правилами невиконання, неналежне виконання договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору недійсним. Передбачені законом випадки, коли порушення законодавства, допущені під час виконання договору, є підставою для визнання його недійсним, даних правовідносин не стосуються. При цьому долученими в матеріали справи доказами не підтверджується факт неналежного виконання договору комісії.
З матеріалів справи вбачається, що договір комісії, укладений між відповідачем-1 і відповідачем-2, виконаний сторонами за договором у повному обсязі, а саме: відповідачем-1 передані на комісію товари, відповідачем-2 вказані товари прийняті і реалізовані за межі митної території України, грошові кошти від нерезидента отримані відповідачем-2 і перераховані на рахунок відповідача-1, комісійна винагорода і інші витрати відповідача-2 у зв’язку з виконанням договору комісії сплачені відповідачем-1 у повному обсязі.
Твердження позивача про неправомірність укладення і виконання зовнішньоекономічного контракту відповідачем-2, порушення, допущені при оформленні вантажних митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних, не можуть бути підставою для визнання недійсним договору комісії, оскільки позивачем не доведено причинний зв’язок між метою укладання спірного договору комісії і укладанням зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентом.
Не можуть бути підставою для визнання договору комісії і твердження позивача стосовно того, що відповідач-1 обрав неналежного контрагента при укладанні договору комісії, що призвело до укладення відповідачем-2 зовнішньоекономічного контракту з фірмою-нерезидентом "R.S.N. & F. LLC", WYOMING, USA; що зовнішньоекономічні контракти, укладені відповідачем-2 з фірмою-нерезидентом „R.S.N. & F. LLC”, WYOMING, USA, не відповідають вимогам Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а саме не містить найменування установчих документів, якими керувався генеральний менеджер фірми-нерезидента; відповідач-2 не пересвідчився у компетенції представника фірми-нерезидента, не перевірив відомості щодо наявності філіалу в Естонії, оскільки вказане стосується лише укладання і виконання зовнішньоекономічних контрактів і не може бути підставою для визнання недійсним договору комісії від 30.09.03.
Документи, на які посилається позивач, не є належними доказами по справі, внаслідок чого в силу ст.70 КАС України судом в якості доказів не приймаються.
Також позивач не навів доказів ухилення відповідачів від оподаткування, їх фіктивності, тобто створення без мети здійснення підприємницької діяльності, незнаходження їх за юридичною адресою, визнання недійсними їх установчих документів та державної реєстрації тощо.
У відповідності зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У позовній заяві не міститься жодної підстави вважати, що при укладанні договору комісії № 32/09 від 30.09.03 відповідачі свідомо укладали угоду, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Отримання права на користування пільговою ставкою при оподаткуванні операції з продажу товару нерезиденту не свідчить про протиправність оскаржуваного договору комісії та укладення його з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Право на застосування податку на додану вартість за нульовою ставкою законодавчо встановлено Законом України "Про податок на додану вартість", норми якого в установленому порядку не визначені антиконституційними, такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Таким чином, договірні відносини відповідача-1 та відповідача-2, які виникли та реалізовані в межах діючих правових норм, не можуть вважатися протиправними, та такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Дії, які б підтверджували наявність у сторін договору комісії № 32/09 від 30.09.03 умислу в приховуванні доходів, несплати податків з оскаржуваної угоди, із наявних в матеріалів справи документів, поданих сторонами доказів не вбачаються.
Виходячи з вищенаведеного, такі підстави матеріалами справи, поданими доказами не підтверджені, позивачем не доведені, внаслідок чого суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача немає.
Керуючись ст.94, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |