БЕСПЛАТНАЯ
онлайн консультация
Estonia: +372 55 99 1403
Russia: +7 918 345 6737
Ukraine: +38 044 222 7081
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)
відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Рисоіл Термінал» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисойл Термінал» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 15.02.2011 року на суму 1210015 грн. за основним платежем та 302504 грн. за штрафними санкціями.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що на підставі акту ДПІ у м. Іллічівську, складеного за результатами проведення перевірки ТОВ «СП Рисойл Термінал», ДПІ у м. Іллічівську прийняло податкове повідомлення–рішення, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання зі сплати податку на доход нерезидента в сумі 1210015 грн. основного платежу та 302504 грн. штрафних санкцій. Проте позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки позивач вважає, що під час проведення перевірки неправомірно застосовані положення норм ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють порядок оподаткування доходів нерезидента при здійсненні виплати резидентом коштів нерезиденту. Позивач зазначає, що між ним та компанією нерезидентом «ОСОБА_3» були укладені договір оренди майна, відповідно до якого позивач орендував у компанії нерезидента «ОСОБА_3» на умовах строковості та платності, належне йому на праві власності майно та договір доручення, згідно якого позивач за рахунок компанії «ОСОБА_3» та за винагороду виконував доручення щодо організації виконання комплексу робіт по проектуванню та будівництву резервуарного парку бази наливних вантажів. В процесі виконання зазначених договорів між сторонами виникла взаємна грошова заборгованість по взаємним зобов’язанням. У зв’язку з цим сторони домовились припинити зобов’язання, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що був укладений договір про залік зустрічних однорідних вимог, в результаті якого між позивачем та нерезидентом «ОСОБА_3» припинилися зобов’язання на загальну суму 1017118,31 дол. США. Проте, як зазначає позивач, відповідач при проведенні перевірки помилково зазначає, що проведений між сторонами залік зустрічних однорідних вимог на суму 1017118,31 дол. США є виплатою доходу нерезиденту та наполягає на оподаткуванні доходу нерезидента у порядку та за ставками, визначеними ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Але позивач зазначає, що оскільки відсутній факт виплати нерезиденту грошових коштів, то відсутнє і джерело отримання податку. Крім того, позивач зазначає, що при проведенні перевірки ним надавалися працівникам ДПІ у м. Іллічівську документи, підтверджуючі те, що компанія –нерезидент «ОСОБА_3» є резидентом Швейцарії та підлягає оподаткуванню у Швейцарії, проте податковий орган не прийняв до уваги вказані документи. На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги, скасувавши податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Іллічівську.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та заперечення проти позовних вимог надав у письмовому вигляді, у яких зазначає, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення ним вимог ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що був складений акт, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, а тому відповідач діяв на підставі закону та в межах своїх повноважень.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд прийшов до наступних висновків.
Відповідач – ДПІ у м. Іллічівську Одеської області є суб’єктом владних повноважень, тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисойл Термінал» зареєстроване 30.11.2001 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серії А00 № 275008.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «СП Рисойл Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами вказаної перевірки складений акт від 02.02.2011 року, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «СП Рисойл Термінал» п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачу донараховано податку на доход нерезидента в розмірі 1210015 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1210015 грн. основного платежу та 302504 грн. штрафних санкцій.
Судом встановлено, що між ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (орендатор) позивачем та компанією «ОСОБА_3» Швейцарія (орендодавець) укладений договір оренди №5 від 01.06.2006 року, відповідно до якого орендодавець передає належне йому на праві власності, а орендатор приймає в орендне користування, наступне майно та обладнання, що іменується в наступному «об’єкт оренди» та розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська 14а: триповерхова адміністративно – побутова будівля з вбудованою продуктивною насосною, загальною площею 263,4 кв.м., споруда залізничної двосторонньої естакади на 8 вагонів з навісом, автомобільні ваги, технологічне та інше устаткування, встановлене на об’єкті оренди. Розмір орендної плати складає 63000 дол. США на місяць.
Вказане майно було передано позивачу на підставі акту приймання–передачі майна по договору оренди № 5 від 01.06.2006 року.
В наступному вказаний договір оренди від 01.06.2006 року був розірваний, про що свідчить додаткова угода від 30.04.2008 року та орендоване майно на підставі акту приймання-передачі від 30.04.2008 року було повернуто власнику компанії «ОСОБА_3» Швейцарія.
Судом також встановлено, що між позивачем та компанією «ОСОБА_3» Швейцарія укладений договір доручення від 02.01.2007 року № 1, згідно умов якого довіритель (компанія «ОСОБА_3») доручає, а повірений (ТОВ «СП Рисоіл Термінал») приймає на себе зобов’язання по дорученню та за рахунок компанії організувати проведення комплексу робіт по проектуванню та будівництву нижнього резервуарного парку Бази наливних вантажів, розташованої на території м. Іллічівська по вул. Сухолиманська 14. За виконання обов’язків, винагорода повіреного складає 0,1 % від суми виконаного доручення.
Згідно додатку № 1 до угоди про зарахування зустрічних вимог заборгованість компанії «ОСОБА_3» перед ТОВ «СП Рисоіл Термінал» по договору доручення № 1 від 02.01.2007 року складає 1017118,31 дол. США.
При виконанні вищезазначених договорів між сторонами виникла взаємна грошова заборгованість по зобов’язанням, у зв’язку з чим позивач –ТОВ «СП Рисоіл-Термінал» та компанія «ОСОБА_3» Швейцарія уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2010 року, відповідно до якої в зв’язку з тим, що сторони мають одне до одного зустрічні однорідні вимоги, тому в результаті проведення зарахування зустрічних однорідних вимог грошові зобов’язання ТОВ «СП Рисоіл Термінал» перед компанією «ОСОБА_3» за договором оренди № 5 від 01.06.2006 року припиняються частково на суму 1017118,31 дол. США та залишок заборгованості позивача складає 113179,88 дол. США.
Факт зарахування зустрічних позовних вимог не заперечується ДПІ у м. Іллічівську, про що також зазначено в акті перевірки, проте як зазначено в акті перевірки, відповідач вважає, що вказана сума зарахування зустрічних позовних вимог у розмірі 1017118,31 дол. США, що у еквіваленті складає 8066765,32 грн. є сумою отриманого доходу компанії «ОСОБА_3» Швейцарія за договором оренди майна та обладнання, а тому на вказану суму повинен був нараховуватися податок на прибуток нерезидентів, відповідно до вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).
Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Тобто, як вбачається зі змісту цієї статті, її положення застосовуються тільки у тому випадку, коли інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Міжнародним договором, що регулює зазначені відносини є «Конвенція між Урядом України і Швейцарською Федеративною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал» від 30.10.2000 року, ратифікована Україною 10.01.2002 року, яка набула чинності 26.02.2002 року (далі Конвенція).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна, яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватися у цій другій Державі. Згідно п. 3 ст. 6 Конвенції, положення п. 1 будуть застосовуватись до доходів, що одержуються від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна. Стаття 23 Конвенції регулює порядок усунення подвійного оподаткування у Швейцарії та в Україні.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Конвенції, з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України, на швейцарський податок, сплачуваний за законодавством Швейцарії та відповідно до цієї конвенції прямо або шляхом вирахування, на прибуток, або доходи з джерел, розташованих у Швейцарії, або на капітал, що підлягає оподаткуванню, який міститься у Швейцарії, буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно таких прибутку, доходу або капіталу, стосовно яких обчислюється швейцарський податок.
Процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України визначає постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», що діяла на час проведення перевірки позивача ДПІ у м. Іллічівську.
Відповідно до п. 4 вказаної Постанови, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження, дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що компанія «ОСОБА_3» є резидентом Швейцарії, про що свідчить свідоцтво за 2010 рік, яка видана Кантональною податковою адміністрацією Кантону Женева, Швейцарія, згідно якої ТОВ «ОСОБА_3» має головний офіс у Женеві та підлягає кантональному, комунальному та федеральному оподаткуванню стосовно податків на чистий прибуток, а також кантональному та комунальному оподаткуванню стосовно податків на капітал. Аналогічне свідоцтво було видано також і на 2009 рік.
Як вбачається з довідки аудиторської компанії Genev Audit SA від 13.04.2011 року, яка на правах аудитора має право проводити аудит фінансових звітів і податкових нарахувань, згідно з результатами аудиту фінансових звітів «ОСОБА_3» їх дохід від оренди за договором оренди обладнання № 5 від 01.06.2006 року з ТОВ «СП Рисоіл Термінал» за період з 2006 року по 2008 рік був включений до оподатковуваного доходу «ОСОБА_3», а податок був сплачений відповідно до податкового законодавства Швейцарії.
Відповідно до п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 470 особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов’язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.
Порядок надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затверджений Наказом ДПА України від 16.01.1008 року №28, що діяв у періоді, який перевірявся. Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 вказаного Наказу, щодо порядку заповнення звіту визначено, що у колонці 4 «ставка податку (%) за законом» визначені ставки податку на доходи нерезидентів відповідно до ст. 13 Закону. Якщо особа, що виплачує доходи, безпосередньо застосовує норми міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, яким передбачені інші ставки, відповідно до процедури, передбаченої постановою, то в колонці № 5 «ставка податку (%) за міжнародним договором проставляється ставка податку, передбачена міжнародним договором (у тому числі нуль, якщо міжнародним договором передбачено звільнення від оподаткування).
Суд погоджується з висновками перевіряючих, що залік зустрічних вимог ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та компанії «ОСОБА_3» є формою виплати нерезидентом доходів у вигляді орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог, відповідно до угоди про залік зустрічних вимог від 26.03.2010 року на суму 1017118,31 грн.
Проте суд не погоджується з висновками перевіряючих щодо порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та нарахування податку на доход нерезидента, оскільки в матеріалах справи є документи, що підтверджують податкове резиденство компанії «ОСОБА_3» Швейцарія за 2010 рік, а також включення доходу компанії «ОСОБА_3» від оренди за договором № 5 від 01.06.2006 року до оподатковуваного доходу «ОСОБА_3» за 2006-2008 роки та сплату компанією «ОСОБА_3» податку відповідно до законодавства Швейцарії, що спростовують твердження представника відповідача стосовно відсутності вказаних документів.
Крім того, оскільки незаконним є нарахування основного зобов’язання, тому нарахування штрафних санкцій на це зобов’язання також є безпідставним.
При прийнятті рішення, суд враховує також, що аналогічні обставини були встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 року, прийнятою по справі між тими самими сторонами та залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 року. Вказаною постановою адміністративний позов ТОВ «СП Рисоіл Термінал» до ДПІ у м. Іллічівську задоволений та скасоване податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток, прийнятого на підставі акту перевірки, яким встановлено неутримання ТОВ «СП Рисоіл Термінал», що здійснював на користь компанії «ОСОБА_3» виплати доходу з джерелом його походження з України податку з таких доходів, отриманих на території України у зв’язку з укладенням угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.07.2007 року та 31.10.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у м. Іллічівську про нарахування позивачу податку на прибуток нерезидента є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.)
Судом встановлено, що позивач при подачі адміністративного позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3,40 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення від 22.02.2011 року.
Керуючись, ст. ст. 158, 160, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 15.02.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: | Іванов Е.А. |