Законодательство » Украина » Законодательство » судебные решения и прецеденты » Окружний Адміністративний Суд міста Києва. Cправа № 2а-7895/11/2670 (Стр.2)
Стр. 2
БЕСПЛАТНАЯ
онлайн консультация
Estonia: +372 55 99 1403
Russia: +7 918 345 6737
Ukraine: +38 044 222 7081
Стр. 2
Стосовно обґрунтування порушення позивачем пп. 7.2.8 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що міститься в Рішенні про розгляд скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.05.2011 р. за № 5271/10/25-114 суд вказує про наступне. Як вбачається з матеріалів справи Відповідач вважає, що не врахування результатів уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок безпосередньо призводить до заниження податку на додану вартість.
Згідно пп. 7.2.8. п. 7.2., пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Тобто, зазначений підпункт встановлює лише обов’язок платника податку з ведення податкового обліку за ПДВ та наданні органу державної податкової служби документів, що підтверджують ведення такого обліку.
Проте, заниження ПДВ може мати місце лише у разі порушення пунктів, які регламентують застосування ст. 4 - 6 Закону, що визначають об'єкти оподаткування, базу оподаткування, операції, що не є об'єктом оподаткування та ставку податку. Проте, порушень ст. 4 - 6 Закону України «Про податок на додану вартість»Відповідачем не виявлено.
З наведеного слідує, що у зв’язку з тим, що Позивачем, ТОВ «Лореаль Україна», не було порушено пп. 7.2.8 п. 7.2., пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.7, п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та 5.1 ст. 5, п. 17.2, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п. 5.10 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, немає підстав для збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість ТОВ «Лореаль Україна»на 315 514 грн. грн. за основним платежем.
Згідно п. 109. 1 ст. 109, п. 111.2. ст. 111 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків … що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків … порушень законів з питань оподаткування … тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Як слідує з наведеного, фінансова відповідальність у вигляді штрафу застосовується у разі вчинення платником податків порушень законів з питань оподаткування. Це узгоджується з визначенням самого терміну «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)», що міститься у п. 14.1.265 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) –це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.05.2011 № 0000394240/0, яке підлягає скасуванню.
3) Стосовно податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 12.03.2011 р. № 0000144240/0, за яким, на думку Відповідача, існує порушення пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи з 01.10.2007 р. по 30.10.2010 р. ТОВ «Лореаль Україна»працевлаштовувало іноземних громадян за період з 01.10.2007 р. по 30.12.2009 р., дохід іноземних громадян оподатковувався за ставками визначеними п. 7.1 ст. 7, п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.03 р.
Відповідач вважає, що в порушення пп. 20.1 п. 1.20 ст. 1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. ТОВ «Лореаль Україна»занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 434 726,17 грн.
Таке заниження податку Відповідач обґрунтовує тим, що у працевлаштованих ТОВ «Лореаль Україна»іноземців в податковий звітний період з 01.01.2010 р. по 31.09.2010 р. були відсутні повідомлення про визначення фізичними особами-іноземцями резидентського статусу, а, отже, доходи нерезидентів з джерелом походження з України, на думку Відповідача, повинні оподатковуватися не за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», як це здійснювало ТОВ «Лореаль Україна», а за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: з будь-яких доходів нарахованих на користь нерезидентів ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 ст. 7, що складає 30%.
Відповідач також посилається на порядок визначення резидентського статусу фізичної особи, що передбачений пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, якій містить перелік підстав, наявність яких надає можливість фізичній особі визначити себе резидентом України. На думку Відповідача, іноземець за умови наявності обставин, передбачених в пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889 та їх документального підтвердження, може визначити себе резидентом України відповідно до Наказу ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу»шляхом подання повідомлення. Відповідач зазначає, що з податкового періоду (місяця), в якому пред’явлене повідомлення і до закінчення звітного податкового року, оподаткування доходів іноземців проводиться відповідно до правил встановлених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та за ставками, встановленими пп. 7.1., 7.2 ст. 7 цього Закону. У іноземців, які не виявили бажання визначити себе резидентами України шляхом застосування зазначеної вище процедури, доходи з джерелом походження з України оподатковуються за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, тобто 30 %.
Зазначені висновки відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.
Суд погоджується з доводами позивач про те, що отримання Довідки про резидентський статус, яка видається податковим органом на підставі заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, примірну форму якої затверджено Наказом ДПА України від 05.10.2004 р. № 581 (надалі - Наказ № 581), не є обов'язковою умовою для набуття іноземним громадянином статусу податкового резидента України відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», виходячи з наступного.
Згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який містить критерії для визначення статусу податкового резидента щодо фізичної особи-іноземця в Україні. До таких критеріїв, зокрема, належать: наявність місця постійного проживання на території України, або розташування центру життєвих інтересів в Україні. При цьому Закон визначає, що достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї, або перебування іноземного громадянина на території України протягом щонайменше 183 календарних днів на рік.
Відповідно ч. 8 п. 1.20.1 ст. 1 вказаного Закону, достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України. Таким чином, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» прямо визначає самостійне визначення основного місця проживання як альтернативний спосіб набуття статусу резидента.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не ставить набуття іноземцем статусу резидента в залежність від подання податковим органам будь-яких заяв (повідомлень) чи отримання будь-яких підтверджень з боку податкових органів. Ні в зазначеному Законі, ані в підзаконних актах не встановлено граничного терміну подання подібної заяви (отримання повідомлення). Цей факт ще раз свідчить про те, що зазначеним Законом такий спосіб набуття (підтвердження) статусу податкового резидента розглядається як альтернативний по відношенню до застосування критеріїв на визначення резидентства згідно частин 1- 4 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому не може бути обов'язковою умовою для визначення (набуття) такого статусу.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідність іноземних громадян - працівників ТОВ «Лореаль України»критеріям резиденства згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підтверджується наступними документами, а саме:
- ОСОБА_3, громадянина Бельгії резидентський статус підтверджується Довідкою про резидентський статус (повідомлення 072730 видане 28.05.2010 р. № 1760/Р/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); Дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38454 зі строком дії з 22.01.2010 р. по 22.01.2012 р.; Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) від 05.06.2007 року також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_4, громадянина Франції резидентський статус підтверджується довідкою про резидентський статус (повідомлення 072731 видане 28.05.2010 р, №1761/0/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38452 зі строком дії з 22.01.2010 р. по 22.0І.2012 р.; Договором оренди житлового приміщення від 02.12.2007 р. (строк дії договору з 02.12.2007 р. по 31.01.2012 р.) також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_5, громадянина Росії резидентський статус підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1; дозволом на працевлаштування № 38453, строком дії з 22.01.2010 р. по 22.01.2012 р. також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_6, громадянина Канади резидентський статус підтверджується Довідкою про резидентський статус (повідомлення 072727 видане 28.05.2010 р. №757/С717-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); Дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38202 зі строком дії з 18.12.09 р. по 18.12.11 р. також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року - підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_7, громадянки Росії резидентський статус підтверджується довідкою про резидентський статус (повідомлення 101116 видане 12.10.2010 р. №3197/Д/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38201 зі строком дії з 18.12.2009 р. по 18.12.2011 р.; договором оренди житлового приміщення від 30.10.2009 р. (строк дії договору з 15.12.2009 р. по 15.12.2010 р.); договором оренди житлового приміщення від 29.09.2010 р. (строк дії договору з 30.10.2010 р. по 30.10.2011 р.) також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_8 громадянки Німеччини резидентський статус підтверджується довідкою про резидентський статус (повідомлення 072728 видане 28.05.2010 р. № 1758/1/17-126 ДПІ Шевченківському районі м. Києва); дозволом на працевлаштування іноземний громадян № 38450 зі строком дії з 22.01.2010 р. по 22.01.2011;
- відносно ОСОБА_9 резидентський статус підтверджується довідкою про резидентський статус (повідомлення 072729 видане 28.05.2010 р. № 1759/1717-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 39191 зі строком дії з 02.04.2010 р. по 02.04.2011 р.; договором оренди житлового приміщення від 28.05.2009 р. (строк дії договору з 28.05.2009 р. по 28.04.2010 р.); відміткою у паспорті, що засвідчує продовження терміну перебування на території України з 01.02.2010 р. по 07.01.2011 також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті про перетин державного кордону України;
- відносно ОСОБА_10 резидентський статус підтверджується дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38203 зі строком дії з 18.12.2009 р. по 13.12.2010 р.; договором купівлі-продажу нерухомості (квартири) від 11.09.2008 р.
- відносно ОСОБА_11, громадянки Франції резидентський статус підтверджується Свідоцтвом про народження дитини па території України; Дозвіл на працевлаштування іноземних громадян № 2445 зі строком дії з 14.08.2009 р. по 13.08.2011; довідкою про резидентський статус (повідомлення 072732) виданою 28.05.2010 р. № 1762/Р/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); дозволом на працевлаштування іноземних громадян № 38451 зі строком дії з 22.01.2010 р. по 22.01.2012 р.; договором суборенди квартири, дійсним з 01.11.2007 р. по 01.11.2010 також факт перебування на території України більше 183 днів протягом 2010 року підтверджується відмітками в паспорті, про перетин державного кордону України.
Викладене свідчить, що зазначені іноземні громадяни-працівники ТОВ «Лореаль Україна» у звітному податковому році відповідали критеріям резидентства (в частині місця постійного проживання на території України, розташування життєвих інтересів в Україні, перебування на території України протягом щонайменше 183 календарних днів), визначеним у пп. 1.20.1 п. 1.20 cт. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Також суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що загальний річний оподатковуваний дохід іноземців-працівників ТОВ «Лореаль Україна», нарахований та виплачений на їх користь у 2010 році, має оподатковуватись за ставкою визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме 15 %.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 даного Закону, податковий (звітний) період - це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Тобто, податковий (звітний) рік розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року.
Враховуючи те, що у платників податку, як резидентів так і нерезидентів, оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», нарахований (виплачений) на їх користь протягом звітного податкового періоду (п. 1.2 ст. 1 Закону), статус резидента України визначається в межах звітного податкового (календарного) року.
Як вбачається з матеріалів справи деякі працівникаи ТОВ «Лореаль Україна»у 2010 році отримали довідки про резидентський статус. Зокрема:
- громадянин Бельгії ОСОБА_3 (повідомлення 072730 видане 28.05.2010 № 1760/Р/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва);
- громадянка Німеччини ОСОБА_8 (повідомлення 072728 видане 28.05.2010 № 1758/1/17-126 ДПІ Шевченківському районі м. Києва);
- громадянин Канади ОСОБА_6 (повідомлення 072727 видане 28.05.2010 № 1757/С/І7-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва);
- громадянин Франції ОСОБА_9 (повідомлення 072729 видане 28.05.2010 № 1759/1717-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва);
- громадянин Франції ОСОБА_4 (повідомлення 072731 видане 28.05.2010 № 1761/0/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва);
- громадянка Франції ОСОБА_11 (повідомлення 072732 видане 28.05.2010 № 17621Р/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва);
- громадянка Росії ОСОБА_7 (повідомлення 101116 видане 12.10.2010 № 3197/Д/17-126 ДПІ у Шевченківському районі м; Києва).
Викладене свідчить про те, що факт надання фізичним особам-іноземцям Довідки про резидентський статус, є підтвердженням того, що органи державної податкової служби визнав, що зазначені особи в силу положень пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»набули статусу резидентів протягом усього 2010 року. А тому, загальний річний оподатковуваний дохід іноземних громадян - працівників ТОВ «Лореаль Україна», які у 2010 році отримали Довідку про резидентський статус, нарахований та виплачений на їх користь у 2010 році, має оподатковуватись за ставкою, визначеною п. 7.1 cт. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що передбачена для платників податку – резидентів, а саме 15 %, а не за ставкою встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», як вважає Відповідач.
Викладене свідчить про відсутність порушень позивачем пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Як вказувалось в описовій частині рішення суду, 17.06.2011 позивачем зменшено позовні вимоги в частині податкового повідомлення –рішення від 12.03.2011 № 0000144240/0. Згідно вказаної заяви позивач зазначає про погодження з донарахуванням відповідачем податку з доходів фізичних осіб стосовно ОСОБА_12, громадянки Росії та ОСОБА_13, громадянина Франції.
Враховуючи відсутність порушень ТОВ «Лореаль Україна»пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 106 841,99 грн.
На підставі вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 12.03.2011 р. № 0000144240/0 визнається судом частково протиправним і підлягає частковому скасуванню , а саме щодо визначення податку на доходи найманих працівників у сумі 534 209,96 грн., у тому числі 427 367,97 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 106 841,99 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити адміністративний позов повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 12.03.2011 р. № 0000134240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. (у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р.), було збільшено суму грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»за податком на прибуток на 24 294 285 грн., у тому числі 19 435 428 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4 858 857 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 31.05.2011 р. № 0000394240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було збільшено суму грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»за податком на додану вартість на 394 392 грн., у тому числі 315 514 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 78 878 грн.;
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 12.03.2011 р. № 0000144240/0, частково, а саме: скасувати повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 12.03.2011 р. № 0000144240/0 про збільшення суми грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»за податком на доходи найманих працівників на 534 209,96 грн., у тому числі 427 367,97 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 106 841,99 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, та набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя | В.І. Келеберда |
Стр. 2