БЕСПЛАТНАЯ
онлайн консультация
Estonia: +372 55 99 1403
Russia: +7 918 345 6737
Ukraine: +38 044 222 7081
УХВАЛА
Іменем України
“06” листопада 2007 р.
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Федорова М.О. |
суддів: | Брайка А.І. |
Голубєвої Г.К. | |
Карася О.В. | |
Рибченко А.О. |
секретар судового засідання Ярцева С.В.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 06.11.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Кооперативу «Аншлаг» на рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 у справі № 29/518
за позовом | Кооперативу «Аншлаг» |
до | ДПІ у Шевченківському районі м. Києва |
про | визнання недійсним рішення |
ВСТАНОВИВ:
Кооператив «Аншлаг» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 у справі №29/518, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі висновків Акту від 04.09.2003 р. „Про результати додаткової позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи отримані нерезидентами із джерел їх походження з України (роялті) кооперативом «Аншлаг» за період з 01.01.2001р. по 01.05.2003р., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.03.2004р. відповідно до п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 523249,95 грн. (174416,65 грн. основного платежу та 348833,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Так, з Акту перевірки вбачається, що в порушення п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 08.02.1995р. про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження від ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом від 06.10.1995р. №369/95-ВР кооперативом „Аншлаг" занижено податок на доходи отримані нерезидентами із джерел їх походження з України за період з 01.01.2001р. по 01.05.2003р.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно з п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що була чинною на момент здійснення позивачем відповідних виплат) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті.
Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні, твори, мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (п. 1.30 ст. 1 Закону).
Відповідно до п.13.2 ст.13 названого Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або повноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, і набрали чинності.
Підпунктом 18.1 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього о нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації.
Як зазначено в акті перевірки, між Кооперативом „Аншлаг" та нерезидентами були укладені наступні договори:
- договори з ЗАТ „Кіновідеооб'єднання „Крупний план" (Росія, м. Москва) від 03.11.2000р. №168, від 15.11.2000р. №200, від 21.03.2001р. №139, від 20.09.2001р. №139, від 22.04.2002р. №084, від 30.12.2002р. №139/3012;
- договір з Федеральним державним унітарним підприємством „Кіно концерн „Мосфільм" (Росія, м. Москва) від 16.05.2002р. №1/175;
- договір з ЗАТ„Таббак" (Росія, м. Москва) від 23.01.2002р. б/н;
- договір з ТОВ „Мост-Медіа" (Росія, м. Москва) від 16.01.2002р. №ВП_11;
- договір з ТОВ „Тевіком" (Росія, м. Москва) від 04.10.2001р. №0410/1.
Предметом вказаних договорів було використання авторських прав щодо фільмів (відеофільмів), що належать зазначеним нерезидентам. По всіх вищевказаних договорах (крім договору із ФДУП „Кіно концерн „Мосфільм") нерезиденти надали позивачу довідки про підтвердження факту постійного місцезнаходження нерезидента в Росії для пред'явлення їх в податкові органи України та використання щодо застосування норм українсько-російської міжурядової Угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Відповідно до п.1 ст.12 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 08.02.1995р. про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження від ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом від 06.10.1995р. №369/95-ВР, (далі - Угода), доходи від авторських прав і, ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Разом з тим, пунктом 2 ст. 12 даної Угоди передбачено, що однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентів загальної суми доходів. При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 22 Угоди.
Випадки, коли положення пункту 1 і 2 цієї статті не застосовуються, передбачено пунктом 4 ст.12 Угоди. Зокрема, якщо особа, яка фактично має право на доходи від авторських прав і ліцензій, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають доходи від авторських прав і ліцензій, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються доходи від авторських прав і ліцензій, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою.
Таким чином, роялті, які виплачуються резидентом України резиденту Російської Федерації, можуть оподаткуватись в Україні відповідно до її законодавства, з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами.
Положення статті 12 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податків право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаної міжнародної угоди та суті податку за визначенням ст.2 Закону України „Про систему оподаткування".
Враховуючи викладене вище, суди дійшли вірного висновку, що позивач при перерахуванні нерезидентам-контрагентам за вищевказаними договорами, повинен був утримати податок з таких доходів нерезидента за ставкою у розмірі 10 відсотків від їх суми та за їх рахунок, і сплатити цей податок до бюджету під час такої виплати при наявності довідки від нерезидента.
Як вбачається з матеріалів спарви, позивачем в 2002-2003р. був перерахований до бюджету податок на доходи отримані нерезидентами із джерел їх походження з України по наступним нерезидентам: „Кіно концерн „Мосфільм" та ТОВ „Тевікком" в розмірі 10%, але в зв'язку з тим, що кооперативом не були отримані від вказаних нерезидентів довідки про підтвердження їх нерезидентності при перерахуванні коштів нерезидентам як винагороди за використання прав (роялті) кооператив „Аншлаг" повинен був сплачувати до бюджету податок на доходи отримані нерезидентами із джерел їх походження з України в розмірі відповідно до законодавства України, тобто 15%.
В матеріалах справи довідки від зазначених нерезидентів відсутні.
Згідно Акту перевірки, відповідачем за вказаними договорами було донараховане позивачу додатково 5% податку, що відповідає п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"
За таких обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 у справі №25/31 – залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кооперативу «Аншлаг» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 у справі № 29/518 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий | М.О. Федоров |
Судді | А.І. Брайко |
Г.К. Голубєва | |
О.В. Карась | |
А.О.Рибченко | |
М.О. Федоров |