Законодательство » Украина » Законодательство » судебные решения и прецеденты » Окружний Адміністративний Суд міста Києва. Cправа № 2а-7895/11/2670
Стр. 1
БЕСПЛАТНАЯ
онлайн консультация
Estonia: +372 55 99 1403
Russia: +7 918 345 6737
Ukraine: +38 044 222 7081
Стр. 1
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ | 04 липня 2011 року |
справа № 2а-7895/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лореаль Україна"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування рішень
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лореаль Україна" звернулось до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2011 № 0000134240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. (у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р.), було збільшено суму грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» за податком на прибуток на 24 294 285 грн., у тому числі 19 435 428 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4 858 857 грн.; від 31.05.2011 р. № 0000394240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було збільшено суму грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»за податком на додану вартість на 394 392 грн., у тому числі 315 514 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 78 878 грн. та від 12.03.2011 р. № 0000144240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 р., було збільшено суму грошового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»за податком на доходи найманих працівників на 543 407,71 грн., у тому числі 434 726,17 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 108 681,54 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Позивач вказує на те, що вказані висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам та суперечить чинному законодавству.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та вказує, що оскаржувані рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а тому вважає позовні вимоги необгрутнованими.
17.06.2011 представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги в частині податкового повідомлення –рішення від 12.03.2011 р. № 0000144240/0 та просить суд про його часткове скасування, а саме: у сумі грошового зобов’язання за податком на доходи найманих працівників у розмірі 534 209,96 грн.. (543 407,71 грн. - 9197,75 грн), у тому числі на 427 367,97 грн. (434 726,17 грн. - 7358,20 грн.) за основним платежем та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 106 841,99 (108 681,54 грн. - 1839,55 грн.) грн.
Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог у зв’язку з чим вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків здійснила планову виїзну перевірку ТОВ «Лореаль Україна» (ЄДРПОУ 33239599) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., та валютного законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.09.2010 за результатами якої, Відповідачем, 22.02.2011 р. був складений Акт за № 66/42-40/33239599 (далі –Акт № 66/42-40/33239599, або Акт).
На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м. Києві по роботі з великим платниками податків прийняті податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. № 0000134240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. (у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р.), було збільшено суму грошового зобов’язання за податком на прибуток на 24 294 285 грн., у тому числі 19 435 428 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4 858 857 грн.; податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. № 0000394240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість на 394 392 грн., у тому числі 315 514 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 78 878 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. № 0000144240/0, яким у зв’язку з виявленими порушеннями пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 р., було збільшено суму грошового зобов’язання за податком на доходи найманих працівників на 543 407,71 грн., у тому числі 434 726,17 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 108 681,54 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.
1) Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. № 0000134240/0, за яким, на думку Відповідача, існує порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лореаль Україна»за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 задекларовано валові витрати у сумі 2 664 651 140,00 грн.
Відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 77 741 710,00 грн., у тому числі: за І півріччя 2009 р. у розмірі 6 254 730,00 грн., за 9 місяців 2009 р. у розмірі 23 353 010,00 грн., за 2009 р. у розмірі 40 340 001,00 грн., за І квартал 2010 р. у розмірі 13 440 705,00 грн., за І півріччя 2010 р. у розмірі 27 117 626,00 грн., за 9 місяців 2010 р. у розмірі 37 401 709,00 грн. (абз. 5 стор. 8 Акту).
Таке завищення на думку Відповідача є порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94.
В якості обґрунтування встановленого порушення, Відповідач в Акті зазначив наступне.
Відповідач встановив, що у періоді, який перевіряється, Товариством були укладені Ліцензійні Угоди з нерезидентами (LABORATOIRE GARNIER & Сіє та L'OREAL S.A., корпорації, які організовані та існують за законодавством Франції), предметом яких є надання ТОВ «Лореаль Україна» виключних прав та ліцензій на використання Ліцензійних продуктів (косметичні, гігієнічні продукти і туалетні засоби, виготовлені згідно з Технологією, і які сторони погодили продавати на ринку Території під ліцензійними Торговими марками) на Території (означає територію України і територію декількох країн). Ліцензія була обмежена виключним правом на виробництво та продаж вироблених Ліцензійних продуктів на Території і, внаслідок цього, використання Технології та Ліцензійних Торгових марок, а також виключним правом на імпорт, дистрибуцію і продаж Ліцензійних продуктів та Території, а за межами Території —виключно дочірнім. (стор. 10, 11 Акту).
Також відповідачем встановлено, що TOB «Лореаль Україна»у періоді, який перевіряється, здійснювало оптову торгівлю косметичними засобами. Придбання Ліцензійних продуктів TOB «Лореаль Україна»здійснювало у нерезидентів за договорами на імпорт товарів (купівлі-продажу), укладеними протягом 2006-2009 років. В усіх договорах, за якими у перевіряємому періоді проводились поставки, було зазначено, що TOB «Лореаль Україна»виступає покупцем, а нерезидент –продавцем косметичних засобів та рекламних матеріалів.
Перевіркою встановлено, що TOB «Лореаль Україна»не має власних чи орендованих приміщень та виробничих потужностей для проведення господарської діяльності з виробництва косметичної продукції, (абз. 6 стор. 12 Акту). Під час перевірки були лише надані Договори на виробництво та договори субпідряду на виробництво, за якими TOB «Лореаль Україна»доручало виготовлення косметичної продукції.
Тобто, на думку Відповідача, перевіркою не встановлено діяльності TOB «Лореаль Україна»з виробництва ліцензійних косметичних продуктів
Так як Товариством не доведено можливості отримання економії та додаткового прибутку у зв'язку із понесеними витратами по сплаті роялті за використання Технологій та перевіркою не встановлено здійснення господарської діяльності TOB «Лореаль Україна»з виробництва продукції, а як наслідок використання Технологій у власному виробництві для виготовлення косметичних засобів, Відповідач зробив висновок, що Технології (за які сплачувалися роялті, що віднесені були до валових витрат) фактично не були використані у господарській діяльності TOB «Лореаль Україна», чим і було порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94.
З вказаними доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Основною господарською діяльністю ТОВ «Лореаль Україна протягом 2006-2008 років»був імпорт від іноземних постачальників-виробників продукції L'OREAL в Україну та подальший її продаж.
З 2006 року взаємовідносини з постачальниками-виробниками ґрунтувалися на типових договорах про імпорт продукції та типових договорах на виробництво. Всього було укладено по 13 договорів кожного виду. Укладання двох видів договорів було викликане тим, що договори про імпорт передбачали поставку продукції під торговою маркою L'OREAL. Однак для такого постачання постачальники повинні були виготовити цю продукцію, для чого їм були необхідні Технології, якими володіло ТОВ «Лореаль Україна»на підставі взаємовідносин з L'OREAL S.A. У зв’язку з цим, крім договорів про імпорт товару, ТОВ «Лореаль Україна»укладає договори на виробництво, за якими:
- виробники, що мали відповідні засоби виробництва (п. 2. преамбули) за дорученням Позивача здійснювали виготовлення продукції (п. 1. розділ І) відповідно до Технологій, права інтелектуальної власності на які були передані L'OREAL S.A в користування ТОВ «Лореаль Україна»(п. 1. преамбули).
- ТОВ «Лореаль Україна» зобов’язувалося викуповувати продукти (абз. 3 п. 1 розділ ІV).
Договори про імпорт продукції та договори на виробництво були двома взаємопов’язаними частинами одного процесу: господарської діяльності із виготовлення, ввезення та подальшого продажу готової продукції під торговими марками L'OREAL та GARNIER.
З кінця 2008 р. L'OREAL S.A. запроваджує нові умови використання Технологій при виготовленні продукції під ліцензійними торговими марками, у результаті чого 16 грудня 2008 року ТОВ «Лореаль Україна»укладає наступні Ліцензійні угоди, які набули чинності з 01.01.2009, а саме: № 1R/2009 з LABORATOIRE GARNIER & Сіє, корпорація, яка організована та існує за законодавством Франції, головний офіс якої знаходиться за адресою 281, rue Saint-Honore - 75008 Paris, Франція; № 2R/2009 та № 3R/2009 з компанією L'OREAL S.A., корпорація, яка організована та існує за законодавством Франції, головний офіс якої знаходиться за адресою 14, rue Royal - Paris, Франція.
Пунктом 2.4. Ліцензійних угод GARNIER та L'OREAL S.A. уповноважили ТОВ «Лореаль Україна»укласти субдоговори на виробництво ліцензійних продуктів з будь-якою компанією групи L'OREAL.
Тобто з 01.01.2009 р. GARNIER та L'OREAL S.A., як ліцензіари, встановили нові умови виготовлення та подальшого імпорту на територію України товарів під ліцензійними торговими марками: з цієї дати виготовлення ліцензійних товарів для їх подальшого імпорту на територію України можливе було лише за умови сплати ТОВ «Лореаль Україна»ліцензійних платежів (роялті) на користь GARNIER та L'OREAL S.A. за використання відповідних Технологій, виключними правами на використання яких стало володіти ТОВ «Лореаль Україна», та які застосовувалися ТОВ «Лореаль Україна»під час виробництва продукції за допомогою залучених виробників.
З метою виконання Ліцензійних угод, з 16.12.2008 р. ТОВ «Лореаль Україна»укладає нові два види договорів з новими постачальниками-виробниками та додаткові угоди до вже існуючих договорів про імпорт товарів, п. 1. яких встановлює, що ТОВ «Лореаль Україна»несе усі витрати пов’язані з отриманням Технологій.
Відповідач в абз. 7 стор. 13 Акту визнає, що TOB «Лореаль Україна»має договори на виробництво, за якими TOB «Лореаль Україна» доручало виготовлення косметичної продукції. Проте, Відповідач помилково в абз. 1, 2 стор. 12 Акту не пов’язує ці договори на виробництво з договорами на імпорт продукції. Однак, зв’язок між двома видами договорів - на виробництво та імпорт –є очевидним, а помилковість позиції Відповідача підтверджується одночасним існуванням таких двох видів договорів з наступними контрагентами:
Назва контрагента |
Дата вступу в силу договору на виробництво |
Номер та дата вступу в силу договору про імпорт товару |
Дата вступу в силу додаткової угоди до договору про імпорт товару, якою запроваджуються нові умови ліцензійного виробництва |
|
Космеполь сп. з о.о., Польща |
31.10.2006 |
№9/2006, з 01.07.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Н.В. Л’Ореаль Лімбрамон С.А, Бельгія |
01.11.2006 |
№20/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Л’Ореаль Саіпо Індустріалє С.п.А., Італія |
01.11.2006 |
№17/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Сопрореаль С.Н.Ц., Франція |
01.11.2006 |
№9/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Жемей Париж Мейбеллін Нью Йорк С.П.Ц., Франція |
01.11.2006 |
№18/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Л’Ореаль Продукціон Дойчланд ГмбХ унд Ко. КГ, Німеччина |
01.11.2006 |
№21/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
СОПРОКОС –Сосьєте да Продюі Косметік С.А.С., Франція |
01.11.2006 |
№22/2006, з 01.10.2006 |
16.12.2008 р. |
|
Л’Ореаль Мануфекчурінг (Ю.К.) Лтд., Великобританія |
01.11.2006 |
№23,2006, з 01.12.2006 |
Правочин не укладався у зв’язку з припиненням діяльності контрагента |
|
Продуктос Капіларес Л’Ореаль СА, Испанія |
19.11.2007 |
№99/2007, з 01.10.2007 |
16.12.2008 р. |
|
ЗАО «Л’Ореаль», Російська Федерація |
16.12.2008 |
№327/2008, з 17.12.2008 |
17.12.2008 р. |
|
ПТ ФАПРОЖІ, Франція |
01.01.2009 |
№309/2008, з 26.11.2008 |
01.01.2009 р. |
|
ПТ Ясулор Індонезія ТОВ, Індонезія |
01.01.2009 |
№ 68/2009, з 21.04.2009 |
21.04.2009 р. |
|
Л’Ореаль Ізраїль, |
16.2.2008 |
№ 47/2007, з 28.06.2007 |
16.12.2008 р. |
імпорт - є нероздільно пов’язаними між собою у єдиній господарській діяльності: придбання ТОВ «Лореаль Україна»ліцензійних продуктів у постачальника-виробника можливе лише за умови вироблення таких продуктів постачальником із застосуванням Технологій, якими володіє ТОВ «Лореаль Україна», що підтверджується копією Висновку науково-правової експертизи на запит ТОВ "Лореаль Україна" від 16.06.2011 № 126/81-е, складеного старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної Академії наук України кандитатом юридичних наук ОСОБА_1
Факт використання Технологій в господарській діяльності ТОВ «Лореаль Україна»підтверджується, окрім іншого тим, що ТОВ «Лореаль Україна»розраховувало митну вартість імпортованої продукції з врахуванням роялті, що сплачувались ТОВ «Лореаль Україна»компанії L'OREAL SA. за використання Технологій. Це підтверджується вантажно-митними деклараціями, що стосуються митного оформлення цієї продукції (ВМД додаються до позовної заяви). ТОВ «Лореаль Україна»також нараховувало та сплачувало ПДВ та ввізне мито на митну вартість імпортованої продукції, що вироблялася на замовлення ТОВ «Лореаль Україна»Виробником з використанням Технологій. Той факт, що ТОВ «Лореаль Україна» враховує платежі за використання Технологій, які сплачуються ТОВ «Лореаль Україна»компанії L'OREAL S.A., при імпорті продукції, є підтвердженням того, що такі Технології стосуються такої продукції та використовуються ТОВ «Лореаль Україна» в господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Як вказувалось вище, Технології, за які сплачувалися роялті використовувалися в єдиному господарському процесі: виробництві продукції, яку замовляло, завозило на умовах імпорту та у подальшому продавало ТОВ «Лореаль Україна», що в свою чергу узгоджується з нормами п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 зазначеного Закону, за якими валові витрати пов’язуються з витратами по веденню виробництва та продажу продукції у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п. 1.30. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за … придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу , права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Одночасно, згідно пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 цього Закону, до валових витрат включаються витрати … пов'язані з … виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лореаль Україна»сплачувало роялті за Технології, які згідно Ліцензійних угод (п. 1.4.) були визначені як «Вся інформація, яку розробив і якою володіє ліцензіар у зв'язку зі складом та /або виробництвом Ліцензійних продуктів, і яка зокрема, стосується формул з технологічними інструкціями, процесами виробництва та доведення до належного стану (технології наповнення, за виключенням спеціальних послуг стосовно вибору та реалізації упаковки), а також стандарти якості і технології тестування, а також усі відповідні технічні інструкції (вказівки з використання, технічні характеристики обладнання, тощо; така інформація складається з Патентів, що становлять предмет ліцензії, або патентоспроможних винаходів, або процесів виробництва, призначених для використання названих Патентів, що становлять предмет ліцензії, та/або патентоспроможних винаходів, або будь-яких інших винаходів чи процесів та елементів будь-якого типу, які повинні використовуватися для виробництва Ліцензійних продуктів, що відповідають стандартам корпорації 'OREAL S.A.».
Таким чином, зміст терміну Технології у Ліцензійних угодах узгоджується із змістом об’єктів інтелектуальної власності, за які згідно п. 1.30. ст. 1, пп. 5.4.2. п 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сплачувались роялті, витрати на які включаються до валових витрат підприємства у зв’язку з чим суд не вбачає порушень позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Враховуючи встановлення факту відсутності порушень вищевказаних пунктів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підстави для застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4 858 857 грн. у відповідача відсутні.
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок № 4072/11-19 експертного економічного дослідження з питання, викладеного в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна», складений 11.05.2011 експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2. При проведенні дослідження експертом вирішувалось питання стосовно документального завищення ТОВ «Лореаль Україна»валових витрат на суму винагороди (сплаченого роялті) за право використання технологій, встановлене в результаті планової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. та викладене в акті СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 66/42-40/33239599 від 22.02.2011р.
Відповідно до вимог ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З огляду на викладене, експертний висновок № 4072/11-19 визнається судом належним та допустимим доказом по справі, оскільки містить фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність документального завищення ТОВ «Лореаль Україна» валових витрат на суму винагороди (сплаченого роялті) за право використання технологій, встановлене в результаті планової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. та викладене в акті СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 66/42-40/33239599 від 22.02.2011р.
За наслідками проведення вищевказаного експертного економічного дослідження експерт прийшов до висновку, що завищення ТОВ «Лореаль Україна»валових витрат на суму винагороди (сплаченого роялті) за право використання технологій, встановлене в результаті планової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. та викладене в акті СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 66/42-40/33239599 від 22.02.2011р., документально не підтверджується.
Згідно ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Дослідивши вказаний висновок, суд погоджується з доводами експерта відносно відсутності документального підтвердження завищення ТОВ «Лореаль Україна»валових витрат на суму винагороди (сплаченого роялті) за право використання технологій, встановлене в результаті планової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна», проведеної відповідачем, оскільки при вирішенні зазначеного питання експертом було детально досліджено Ліцензійну Угоду 'OREAL S.A.»/ ТОВ «Лореаль Україна»№ 3R/2009 від 16.12.2008 з додатком № 1, Договір на виробництво, укладений 12.03.2008р. між ТОВ «Лореаль Україна»та компанією «Productos Capilares L'OREAL S.A.», Договір на імпорт товару № 99/2007, укладений 01.10.2007р. між ТОВ «Лореаль Україна»та компанією «Productos Capilares L'OREAL S.A.», Додаткова угода до Договору на імпорт товару № 99/2007 від 01.10.2007р., Вантажні митні декларації, Специфікації для інвойсів, Декларації митної вартості, Акт СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна»(код за ЄДРПОУ 33239599) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., та валютного законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.09.2010р.»№ 66/42-40/33239599 від 22.02.2011р. тощо та надано відповідний правовий висновок.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 12.03.2011 р. № 0000134240/0 та вважає, що воно підлягає скасуванню.
2. Стосовно податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 31.05.2011 р. № 0000394240/0, за яким, на думку Відповідача, існує порушення пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд вказує про наступне.
За період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року TOB «Лореаль Україна» задекларовано: податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 9 006 218 грн.; податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 декларації ) у сумі 11 573 527 грн.; залишок від'ємного значення на кінець перевіряємого періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) у сумі 2 212 384 грн.
На думку Відповідача перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період жовтень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року встановлено його заниження всього у сумі 463 813 грн., в т.ч.: заниження за березень 2008 року у сумі 148 299 грн. заниження за січень 2010 року у сумі 124 390 грн., заниження за лютий 2010 року у сумі 191 124 грн.
За результатами проведеної перевірки та складеного Акту, Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000154240/0, яким встановлено порушення пп. 7.2.8., п. 7.2., пп. 7.3.1. п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість у розмірі 579 766 грн., у тому числі 463 813 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 115 953 грн.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням - рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, подав скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
За наслідками розгляду вказаної скарги Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5271/10/25-114 від 20.05. 2011 Державною податковою адміністрацією у м. Києві частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. № 0000154240/0 в частині донарахування 148 299 грн. податку на додану вартість (за березень 2008 р.) і 37075 грн. штрафних (фінансових санкцій), а в іншій частині залишає податкове повідомлення-рішення без змін.
У зв’язку з цим, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. № 0000394240/0, яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість на 394 392 грн., у тому числі 315 514 грн. за основним платежем та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 78 878 грн.
Заниження податку за січень 2010 року у сумі 124 390 грн. та лютий 2010 року у сумі 191 124 грн. Відповідач обґрунтував тим, що у порушення п. 5.1 ст. 5, п. 17.2, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, пп. 7.7.7, п. 7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.10 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166, ТОВ «Лореаль Україна» не було подано уточнюючого розрахунку за січень 2010 року із врахуванням результатів акту перевірки від 17.03.2010 р. № 134/42-40/33239599 з питань правильності, повноти нарахування податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, та не враховані результати уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.10.2010 р. № 9000050020, від 26.10.2010 р. № 9000050042, від 26.10.2010 № 9000050000, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.
З вказаними висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог підпункту «а» пп. 7.7.7. Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Така перевірка мала місце у березні 2010 р., про що свідчить «Акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лореаль Україна» з питань правильності, повноти нарахування податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2009 року, листопад 2009 року»від 17.03.2010 р. № 134/42-40/33239599. В результаті чого, згідно податкового повідомлення рішення від 30.03.2010 р. № 0000224240/0, було встановлено заниження бюджетного відшкодування за листопад-грудень на суму 5 279 566 грн.
ТОВ «Лореаль Україна», у відповідності із пп. «а»пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону добровільно відмовилось від отримання бюджетного відшкодування всієї суми, визначеної в податковому повідомлені - рішенні від 30 березня 2010 р. № 0000224240/0 та врахувало її у зменшення зобов'язань з ПДВ наступних періодів.
З аконом України «Про податок на додану вартість», Порядоком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не передбачено обов’язоку платника податку подавати уточнюючі розрахунки за січень 2010 року, як того вимагає в Акті перевірки Відповідач, у разі якщо має місце добровільна відмова платника податку за правилами підпункту «а» пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону.
Таким чином суд не вбачає порушення позивачем пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Аналіз викладеного свідчить про право, а не про обов’язок платника податку подавати уточнюючий розрахунок. Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є спеціальною нормою щодо правил ведення податкового обліку за ПДВ, а п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 –загальною про що прямо вказано у п 11.4. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої у разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Пункт 11.4 статті 11 має такий зміст у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, проте як п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 викладений у більш ранній редакції Закону України від 20.02.2003 р. № 550-IV.
Викладене свідчить про відсутність порушень позивачем п. 5.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пункт 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає, що у разі коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
Враховуючи відсутність порушень пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також виходячи з того, що у п. 17.2. Закону № 2181 мова йде про самостійне виявлення факту заниження податкового зобов'язання, а у даному випадку корегування податкового обліку відбулось за результатами позапланової виїзної перевірки, підстав для застосування пункту 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»немає.
Стр. 1